Практика модуля

КРОК 1Контракт

Випиши ендпоїнти у файл docs/api-contract.md у стилі Swagger: метод, шлях, параметри, форма відповіді, коди помилок. Опиши DTO окремо від доменної моделі й напиши мапер між ними — як у модулі 2.

Коміт: docs: describe api contract.

КРОК 2Інтерфейс і токен

Опиши інтерфейс TaskApi з усіма методами й типізованими сигнатурами. Заведи InjectionToken і зареєструй мок-реалізацію в app.config.ts. Жодного any.

КРОК 3Генератор і мок

Згенеруй 800–1000 сутностей. Реалізуй мок: фільтрація, сортування, пагінація — усе на боці сервісу, ніби це робить бекенд. Обовʼязково: затримка 300–800 мс, кожен N-й виклик падає з 500, створення з дублікатом коду повертає 409. Стан живе між викликами.

КРОК 4Стор

Зроби TaskStore за патерном з уроку 9: приватні BehaviorSubject для даних, фільтрів, стану завантаження й помилки; публічні Observable тільки для читання; похідний visible$ через combineLatest. Дії — методи, жодного .next() ззовні.

КРОК 5Реактивний екран

Зв'яжи фільтри й пошук: startWith → debounceTime(300) → distinctUntilChanged → перерахунок. Компонент — тонкий: жодного subscribe, усе через async pipe або toSignal. Перевір, що швидкий набір у пошуку не створює зайвих запитів.

КРОК 6Стани й помилки

Три стани на екрані: завантаження, помилка з кнопкою «спробувати ще», порожній результат. catchError усередині switchMap, finalize для індикатора. Повідомлення людською мовою, не текст з бекенду. Перевір, що після штучного збою екран продовжує працювати.

КРОК 7Дія зі змінами

Зроби хоча б одну дію, що змінює дані — наприклад, зміну статусу з рядка списку. Оптимістичне оновлення з відкатом при помилці. Оператор — concatMap або exhaustMap, не switchMap.

КРОК 8Перевірка на витоки

Прогони по застосунку пошуком .subscribe(: кожне входження має бути або в сторі з takeUntilDestroyed, або разовою дією. У компонентах — нуль. Потім Heap snapshot: зайди на екран і назад десять разів, порівняй кількість екземплярів компонента.